На Великдень, на соломі
Против сонця, діти
Грались собі крашанками
Та й стали хвалитись
Обновами. Тому к святкам
З лиштвою пошили
Сорочечку. А тій стьожку,
Тій стрічку купили.
Кому шапочку смушеву,
Чобітки шкапові,
Кому свитку. Одна тільки
Сидить без обнови
Сиріточка, рученята
Сховавши в рукава.
- Мені мати купувала.
- Мені батько справив.
- А мені хрещена мати
Лиштву вишивала.
- А я в попа обідала,-
Сирітка сказала.

Христос воскрес! Радійте нині діти!
Сповнилося найбільше із чудес.
Пропала тьма, і сонце правди світить.
Христос воскрес! Воістину воскрес!

Великоднє сонце сяє у ясній блакиті,
Теплим променем цілує світ увесь.
І серця для радості відкриті:
Знайте, люди, що Христос Воскрес!
Горобці цвірінькають надворі –
То вони співають Богу честь!
Позабудьте сумніви і горе,
Бо Христос Воістину Воскрес!

Завела нас веснянка у коло,
Красне сонце веде всіх за руки.
І квітки, наче струни, навколо
Таємничі розхлюпують звуки.
І земля – ніби писанка світла –
Кольорова, весела сьогодні.
В церкві люди – святкові й привітні.
Воскресаєм у дні Великодні.

Сонце зійшло і морок щез,
Ранок у чистих росах…
"Нині, сьогодні Христос воскрес!” –
Лине хвала стоголоса.

Господа славить квітом рясним
Жовта мала кульбабка
І соловейко співом ясним,
І у ставочку жабка.

Радо співаймо серцем усім:
Бог наш дарує спасіння,
В небі для нас приготовано дім!..
Славмо Христа воскресіння!

Гарна писанка у мене,
Мабуть, кращої нема.
Мама тільки помагала,
Малювала ж я сама.
Змалювала дрібно квіти,
Вісім хрестиків малих,
І дрібнюсінько ялинку
Й поясочок поміж них.
Хоч не зразу змалювала, –
Зіпсувала п’ять яєць, –
Та як шосте закінчила,
Тато мовив: „Молодець!”
Я ту писанку для себе,
Для зразочка залишу,
А для мами і тата
Дві ще кращі напишу.

Тішиться маленька паска,
Тішуся і я, –
Що несу її святити,
Що вона моя.

В хаті на осонні
Сяду на ослоні.
Сяду я скраєчку –
Розпишу яєчко.
Нумо, пензлик, потанцюй,
Гарно писанку малюй.
Буде небо і земля,
І ставочок, і поля.
Сильний і міцний дубок,
А на ньому – яструбок.
Буде в мене писанка
Про Вкраїну пісенька.

Ввечері матуся нас чарує –
Писанки на виставку малює.
Віск черпає
Писачком із блюдця,
Її очі лагідно сміються.
Її очі
Світяться у ласці.
Квітоньки на писанці
Зірчасті,
А на другій –
Півники та бджоли,
Ми таких не бачили ніколи.
А на третій
Олені і сарни,
На четвертій –
Рушничок прегарний...
Дивиться
І тішиться матуся:
Я у неї малювати вчуся.

Що за дивнії яєчка
Наша курочка знесла!
Намальоване гніздечко
Ще й пташиночка мала,
Навкруги – барвисті квіти,
Жовті, сині гілочки...
Чи здогадуєтесь, діти,
Що це? Певно – писанки!
Їх не курочка знесла,
Їх матуся принесла,
Ми гуртом розмалювали
Для святкового стола:
Сяють наші писанки, –
Як весняні квіточки!