Якщо ти опинишся в кімнаті де все червоне, не лякайся ти просто в мене в серці!

Серед високих величавих гір,
Між диво-полонин й густих лісів,
Де смереки, мов атланти небокраю,
Я ніжно скажу, що Тебе кохаю.

Я Тебе кохаю,
Ніде не відпускаю,
З Тобою хочу бути,
Слова любові чути.

Привіт... я злодій... я тут для того, щоб вкрасти Твоє серце.

Не став крапку там, де серце ставить кому...

Я перестану кохати Тебе тільки тоді, коли сліпий художник намалює звук падіння пелюстки троянди, на кришталеву підлогу замку, який не існує.

Я хочу не лише тебе бачити,
я хочу не лише тебе цілувати,
Я хочу не лише тебе відчувати,
Мені мало тебе обійняти,
Я хочу дарувати тобі кохання,
І щоб ми не знали слова страждання,
Щоб довга розлука секундою здавалась,
А мить щастя з тобою ніколи не кінчалась.

Наче казка наче пісня небес,
ти сяєш серед земних чудес,
Я тебе до нестями кохаю,
Може іноді і претензії якісь маю,
Але ти не сердься будь ласка,
Я ж просто хочу бути з тобою, Моє Щастя!

Як мене ти пригорнеш -
Серце завмирає,
Я кохаю лиш тебе,
Це ти добре знаєш.
Лиш для тебе бережу
Всі свої бажання,
Лиш до тебе прагну я
Звечора і зрання

О, янголе білявого волосся
З очима кольору трави,
Серед пожовклого колосся
Колись ми квітами були...
Когось із нас чомусь зірвали
Рукою світлою, мов день,
Мої уста твоїх шукали,
Мов недоспіваних пісень...