В серці спокою нема!
І душа чомусь сумна!
Це Тебе вона шука!
Бо без Тебе не жива!

Усе пройде... нажаль не все забудеться
невже так важко, щоб ті шрами зажили,
щоб з ранком із пітьмою вмерла тьма в душі,
що крає серце так й займає думи мої.

Для Тебе зірку я з небес дістану!!!
Хіба потрібне з щастя вороття?
Ти вже знайшов її, і вірну, і кохану!!!
Та не на мить, а на усе життя!!!

З Твоїх стихій немає вороття,
моря шумлять і холодно на світі,
таких як Ти шукають все життя
Хоча б заради однієї миті!

Доторкнутись рукою, запах тіла відчути
Хочу бути з Тобою..
Бути... Аж до зірок злетіти на невидимих крилах
І тобі шепотіти: Мила.. Ніжна...Єдина... Кохана...

Поцілуй мене, Кохана,
Так, щоб ніч зітхнула палко,
щоб хитнувся місяць п‘яно.
Поцілуй мене Кохана...

Очей усміхнених блакить
Щодня я прагну споглядати.
Тебе я бачу кожну мить...
Кохаю...що іще сказати.

Іноді я аналізую, що хорошого я маю в цім житті...
і прокрутивши все в голові розумію...
що є тільки Ти
...Я Тебе безмежно кохаю.

Чому Ти так далеко?
Я так тебе люблю.
Без тебе так нелегко.
І в спогадах тону.
У спогадах про літо
Про ясні теплі дні.
У згадках про кохання.
Де тільки я і ти.
Про наші спільні мрії,
І про твої слова,
І це кохання досі
Ще пам’ятаю я.
тебе я пам’ятаю.
Тебе, тебе, тебе!
Я так тебе кохаю!
Я так люблю тебе!

До мене ти вві сні приходиш,
І уст торкаєшся моїх.
Твій дотик теплий, ніжний, незабутній
Нагадує мені кохання.
Твій погляд. Твої очі сині
Завжди подобались мені,
А твої руки, твої губи…
О Боже.
В ці нестерпні муки. . .
Мене знов час назад несе.
Забути досі я не можу
Усе, що було в нас тоді.
Забути хочу,
А вернути. . .
За це віддам все на Землі.
Тебе я досі ще кохаю.
Кохаю я тебе,
Люблю.